СЕРТИФІКАЦІЯ В ГЕМБЛІНГУ "ПО-УКРАЇНСЬКИ"

З прийняттям Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» (далі - Закон про гральний бізнес) вводиться сертифікація грального обладнання.

Тут увага, гральне обладнання це:

- Гральні автомати;

- Онлайн-система організатора азартних ігор;

- Гральні столи, в тому числі з кільцем рулетки;

- Шаффл машина (машина для перемішування карт).

Звісно в Україні це все впроваджувалось поетапно:

З 01 січня 2021 року сертифікація є обов’язковою і забороняється здійснювати діяльність без сертифікату (який мають видавати спеціально визначені КРАІЛ (Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей) суб’єкти сертифікації).

Перша ліцензія на онлайн казино була видана регулятором 02 лютого 2021 року, це означає, що вже з лютого 2021 оператори мали б можливість вести свій бізнес, проте…

В українських реаліях суб’єктів сертифікації КРАІЛ визначив лише 15 квітня 2021 року. Фактично позбавивши операторів гральної індустрії можливості здійснювати діяльність на декілька місяців.

Менше з тим, суб’єкти сертифікації є, об’єкти сертифікації є, органи сертифікації є! Що ж далі? Чому оператори та виробники грального обладнання наразі в роздумах а чи варто отримувати сертифікати, які видають суб’єкти, визначені КРАІЛ 15 квітня 2021 року? Чому виникають цілком логічні питання а чи відповідають видані наразі сертифікати вимогам Закону про гральний бізнес та й чи мають вони йому відповідати?

Давайте розберемось, як працює сертифікація грального обладнання в українських реаліях.

По – перше, головна проблема, яка породжує всі питання – відсутність затвердженого технічного регламенту для грального обладнання. Слід зазначити, що сам термін «сертифікація» вживається в Законі про гральний бізнес у значенні, наведеному в Законі України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", який в свою чергу акцентує, що продукція, що вводиться в обіг, надається на ринку або вводиться в експлуатацію повинна відповідати вимогам усіх чинних технічних регламентів, які застосовуються до такої продукції.

Сертифікація та інспектування грального обладнання на відповідність встановленим технічним вимогам (стандартам) проводяться відповідно до встановленого порядку суб’єктами сертифікації, перелік яких визначений Уповноваженим органом (ст. 15 Закону про гральний бізнес). Проте, стандарти не встановлені, порядок не визначений, технічний регламент не затверджений… Як же працювати?

Цікавим є той факт, що відсутність чинного технічного регламенту для грального обладнання не є законодавчою перешкодою виведення такої продукції на ринок, але ж сертифікат потрібен. Тому цілком логічно скористатися правом на добровільну сертифікацію.

По - друге, добровільність сертифікації ніхто не відміняв, такий порядок врегульований ст. 24 Закону про технічні регламенти та оцінку відповідності. Будь-який зацікавлений суб’єкт може звернутися до органу з оцінки відповідності (нагадаємо, в нас їх 5 (2 приватних, 3 державних): ТОВ «Київстандартметрологія», ПП «Еталон», ДП «Украчастотнагляд», ДП «Вінницький НВЦ», ДП «Запорізький НВЦ») та укласти договір на добровільну сертифікацію.

Добровільна сертифікація не дорого коштує та більше схожа на гру всліпу, та викликає безліч питань. Оскільки залишається невідомим на відповідність чому саме сертифікувати обладнання.

І сертифікують його банально просто – на відповідність вимогам шести ДСТУ про електромагнітну сумісність. В той же час ряд таких ключових вимог, скажімо як відсутність можливості встановлення відсотка виграшу механічним способом, оцінка мінімального проценту виграшу автомата, цілодобовість безперервної роботи грального автомату та інші вимоги, що встановлені саме Законом про гральний бізнес, залишаються поза перевіркою. Це може породжувати для операторів гральної індустрії високий ризик звинувачення в законності використання грального обладнання.

Проблема полягає в тому, що Закон про гральний бізнес вимагає від організаторів відповідності грального обладнання ряду специфічних вимог. На відповідність цих вимог суб’єкти сертифікації позбавлені правової можливості провести оцінку у зв’язку з відсутністю затвердженого технічного регламенту. Тому і змушені робити сертифікацію в рамках законодавства, але примітивну та обмежену.

По – третє, з прийняттям технічного регламенту грального обладнання всі організатори зобов’язані будуть знову пройти сертифікацію. Проєкт постанови КМУ про затвердження техрегламенту не містить перехідного періоду для ринку на отримання нових сертифікатів. Доречним було б встановити такий перехідний період для приведення у відповідність грального обладнання вимогам технічного регламенту та проведення відповідної сертифікації. Зрозуміло, що день в день (з моментом прийняття техрегламенту) ніхто не отримає нові сертифікати, тому саме для таких ситуацій щоб запобігти порушеннь Закону про гральний бізнес та Ліцензійних умов, Законом про технічні регламенти в статті 19 передбачений мінімальний строк перехідного періоду - 6 місяців з дня прийняття технічного регламенту.